Людмила Літвінова з деяким хвилюванням і з щирим теплом зустріла нас, зігріла душу турботою й гостинністю — Олег Володарський (відео)

33

«Нам небайдуже»  вважають активісти у Білянах і вирішили висадити та доглядати алею Небесної Сотні

У селі Біляни Чернівецького району Вінницької області ростуть 120 молодих берізок. Громада села, творчі колективи місцевого будинку культури, керівництво району засадили площу в центрі села березами на честь Небесної Сотні. Директор Білянського будинку культури Людмила Літвінова зініціювала та провела цей проект, повідомляє Vlasno.info.

— Нещодавно ми відзначили 45-річчя діяльності нашого будинку культури. Стараємось його розвивати, приймати участь у різних акціях, влаштовувати урочистості та святкування. Однією з головних, втілених в реальність ідей, є алея Небесної Сотні. Історія розпочалась тоді, коли я поїхала на Майдан, це було за тиждень до початку бойових дій у Києві, — розповіла директор Білянського БК Людмила Літвінова.

Людмила Борисівна розповіла, що алею вони засадили ще 22 квітня 2015 року. І тепер кожного року біля неї вони вшановують Героїв. На урочистостях співають патріотичні пісні, проводять мітинг, вчитель історії сільської школи проводить екскурс в історію, де згадують події Революції Гідності.

— За моєї ініціативи та мого чоловіка, ми вирішили, що Небесну Сотню варто вшанувати і у нашому селі. Про цю ідею я розповіла членам районної громадської організації «Нам небайдуже» усі підтримали цю ідею. Багато хто допомагав задумку втілити в життя. Підключились члени організації, сільський голова дав розпорядження, щоб підготували ділянку. Директор місцевого СТОВ дав бочку води для поливу саджанців. Усі мешканці, у кого є трактор, розорали землю. Саджанці нам надали з Шаргородського лісництва. Учні Мазурівської школи на уроці трудового навчання зробили дощечки, на яких випалювали імена Героїв Небесної Сотні. Саджанці прийшло садити дуже багато місцевих мешканців, також приїхали працівники Чернівецької райдержадміністрації, — доповнила пані Людмила.

Людмила Літвінова зазначила, що ніхто ні з місцевих жителів, ні з районного керівництва не забуває про алею. Коли посуха, то обовязково поливають деревцята. А також доглядають за територією навколо алеї. Нагадаємо, майже 10 000 саджанців вінничани посадили на честь Небесної Сотні.

Джерело: http://vlasno.info/kultura/6/patriotichni-aktsiji/item/24060-120-berizok-na-chest-nebesnoi-sotni

Людмила Літвінова, збирачка народної творчості, директорка будинку культури с. Біляни Вінницької області

Бувають такі дні, коли розмірений темп життя дарує тобі змогу не поспішати та глибоко усвідомлювати все, що з тобою відбувається. Але бувають й інші, коли тебе підхоплює вир емоцій, вражень та переживань і ти ледве встигаєш зорієнтуватися у цьому вирі подій, здивований, навіть трохи розгублений, але щасливий усім тим, що подарував тобі Господь.

Той день видався саме таким: спочатку ми потрапили у дивосвіт подружжя Альошкіних і зняли «Сповіді» на березі річки, котра дзвоном течії акомпанувала нашому діалогу, далі нам потрібно було встигнути в Могилів-Подільський, де на нас вже чекали, а потім наш шлях прямував до затишного містечка Бар, в якому ми планували затриматися на декілька днів. 7 «Сповідей», 7 доль, 300 кілометрів дороги й лише один день для того, щоб встигнути все це.

Так сталося, що зустріч з Людмилою Літвіновою відбулася в розпал цього насиченого дня. Ми увірвалися в її затишний та впорядкований світ вже охоплені виром емоцій від тих зустрічей, котрі вже відбулися і тих, котрі на нас чекали. А вона з деяким хвилюванням, проте з таким щирим, справжнім теплом зустріла нас, запросила до будинку культури, пригостила кавою зі смаколиками та зігріла душу турботою і гостинністю.

В цю мить я ніби поринув у дитинство й знову відчув себе маленьким хлопчиськом, котрий, розмахуючи руками від емоцій, що переповнюють його, розповідає мамі про події дня, що минув, а вона з теплою посмішкою слухає та підкладає в тарілку найсмачніші шматочки. І душу враз сповнив теплий сум від усвідомлення того, як часто ми до чогось прагнемо, кудись поспішаємо, не помічаючи нічого навколо… а за спиною залишаються спокійні та ласкаві очі української матері.

Сумно усвідомлювати, що в гонитві за примарними цілями ми втрачаємо, забуваємо щось по-справжньому важливе та цінне. Мене зачарувала внутрішня, українська, материнська краса цієї неймовірної Берегині. Її щирість, натхненність та відкритість змушують не просто слухати, а по-справжньому чути цю людину. В ній так багато душі, любові та сонця, що своїм поглядом, своїми словами вона зачіпає душу та пробуджує щось глибинне, генетичне, по-справжньому українське.

В героїні цієї «Сповіді» я побачив саму суть українства — ми генетично надзвичайно добрі, привітні, щирі, працьовиті та милосердні. Ми вміємо цінувати підтримку та гуртуватися в часи біди. Ми завжди прийдемо на допомогу тим, хто її потребує і не будемо терпіти несправедливості ані щодо себе, ані щодо України чи українства.

Ми прагнемо просто жити, любити та працювати на своїй Богом даній землі, у своїй країні. І від того ще більш ницим та вбогим є те, що наше щастя не дає спокою нашим недобратнім сусідам вже не одну сотню років. Нас щосили намагається знищити лютий ворог, а ми продовжуємо жити, працювати та любити. І в цьому стільки мудрого, стільки Божого!

Три роки тому, дивуючись сам собі, я затіяв великий діалог. Діалог на очах у Нації і Бога. Я розмовляв зі священиками, монахами та капеланами, з волонтерами, військовими, добровольцями, громадськими діячами та митцями. Я розпитував їх про дитячі ікони, про генетичність, усвідомленість українства. Я відійшов від формату, відійшов як від нав’язаних сучасністю, так і від застарілих зрадянщених наративів і розпочав експедиції з пошуку істинної Київської Русі, колиски українства. Я відшукував Україну та українство.

І цього разу під час «Сповіді» мене охопило відчуття того, що цього разу саме в цій душі мені вдалося віднайти те, що я шукаю у своїх мандрівках. Справжній діамант в скарбничці душ моєї любої Нації. Нам вкрай необхідно говорити про Україну. Говорити та чути одне одного.

Сьогодні стільки неймовірних душ бореться за майбутнє нашої країни. Стільки сердець б’ються в унісон. Стільки відважних людей боронить українство в тилу та на фронті. Унікальні кожний сам по собі, ми вмить єднаємося, перетворюємося на єдиний організм заради по-справжньому важливої мети, адже наша істинна сила в єдності і ця сила здатна досягти будь-якої мети та здолати як будь-яких ворогів, так і будь-які негаразди. Якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ»Герой програми  Людмила Літвінова, збирачка народної творчості, директорка Будинку культури с. Біляни Вінницької області

Залишити коментар
Ваш e-mail не буде опубликований. Обов'язкові поля помічені *
*
*
*