Вілкул і Бойко: хто танцює заступницю міністра юстиції пані Садовську?

Протягом чотирьох років політична партія “Опозиційний блок” виглядала монолітом, здатним повернути Україну в імперські обійми сусідньої держави. Проте останнім часом в партії визрів конфлікт, якій багато хто вважає ще одним фронтом російсько-української війни. І, поки в штабах сторін, що конфліктують, розробляють стратегічні плани, українські чиновники намагаються  збагатитися на колишніх регіоналах. Принаймні, такий висновок зробили журналісти “Нашої версії”, які разом з колегами з інших столичних видань відвідали утаємничені кабінети чиновників Міністерства юстиції.

 

 Sadovska

 Нагадаємо, що “дерибан” “Опозиційного блоку” розпочався після того, як  серед колишніх соратників Януковича з’явилися два кандидати в президенти України — Бойко (Медведчук, Льовочкин, Рабинович) та Вілкул (Колесніков, Ахмєтов).  Задля того, щоб завадити “вілкуливцям” провести зміни в Статуті партії, “бойківець” Сергій Ларін (до речі, дуже цікавий персонаж сучасного політикуму, якій у 2013-14 роках дослужився до заступника глави Адміністрації Президента) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом. Ларін просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яке нібито не реагувало на порушення законодавства під час спроби “рейдерського захоплення” партії з боку опонентів.

12.12.2018 р. суд задовольнив позов Ларіна та заборонив Міністерству юстиції України реєструвати будь-які зміни у складі керівництва партії “Опозиційний блок”. Суд виявився настільки лояльним до позивача, що прийнята ухвала набирала законної сили з моменту ухвалення. Тобто, підлягала негайному виконанню.

Суд направив зазначену ухвалу до Міністерства юстиції України для виконання. Це робилося в передбачений законом спосіб — в електронному вигляді на електронну пошту. Проте ухвала суду десь зникла, і жоден чиновник, якого опитували журналісти, не зізнався у тому, що він її бачив.

Журналісти під розслідування встановили, що ухвала все ж потрапила до міністерства і навіть була зареєстрована 14.12.2018 у документообігу. Однак… потім зникла. І доля її невідома, адже ані керівник Управління реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств пан Юрій Юрчук, ані державні реєстратори не знають, куди зникла ухвала, та у кого вона на виконанні. Не на камеру чиновники кивали на свого керівника – заступницю міністра Садовську Ірину Олександрівну.

Тим часом, в ЗМІ просочилася певна інформація, що Міністерство юстиції, ніби,  вимагало хабар у розмірі 70000 доларів США за виконання законного судового рішення; але, ніхто їм давати гроші не поспішав.

011

 До пошуків слідів ухвали приєдналась і “Наша версія”. Однак все виявилось не так просто, як здавалось на перший погляд. Адже Міністерство юстиції — це неприступний бункер, такий собі “Пентагон по-українські”. Журналісти були змушені йти майже на штурм, щоб потрапити на прийом до пана Юрчука. Після довгих прирікань, у супроводі охорони ми все ж потрапили на 12-й поверх, де на нас  славнозвісний начальник Управління.

012

Юрій Леонідович зустрів журналістів з обережною та нещирою радістю, — як він потім пояснив, що надана ним інформація не погоджувалось із керівництвом, а тому він тепер може втратити посаду. Схоже було на те, що Юрчук вже отримав “по руках” за несанкціоноване повідомлення журналістам інформації щодо реєстрації у документообігу Міністерства скандального судового рішення. Нам вдалось знайти аудіо-запис розмови з голосом, схожим на голос пана Юрчука.  Запис була датована 17-им грудня; на неї чиновник зазначив про реєстрацію судового рішення, однак вже 19-го грудня, намагаючись спростувати свої слова, заявив, що ніякої ухвали не було!

Мотиви такої поведінки стали зрозумілими, коли з’ясувалось, що 18 грудня Юрчука викликала на особистий прийом заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації пані Садовська та “виписала” підлеглому жорсткий наганяй за розповсюдження інформації. До речі, сам Юрій Леонідович про причини невиконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва звінуватив міністерську бюрократію.

А щоб відхреститися від журналістів, Юрчук повідомив, що у зв’язку із тиском громадськості, яке обурене поведінкою Міністерства юстиції, пані Садовська готує офіційну відповідь для ЗМІ, яку планує озвучити 20 грудня.

“Наша версія” цілий день чекала виступу Ірини Олександрівни, та так і не дочекалась. Що є досить дивним, оскільки навіть політ несанкціонованої мухи повз міністерство викликає офіційний коментар у пресі. Очевидно, звинувачення у вимаганні хабара у розмірі понад 70 тисяч доларів, що повністю дискредитує імідж міністерства як незаангажованої державної установи, не є достатньою підставою для спростування.

Відтак, на теперішній час ми і маємо: відсутність виконання судового рішення, за що встановлена кримінальна відповідальність за ст. 382 Кримінального кодексу України та наявність фактів залякування вищими керівними посадовцями інших працівників з єдиною метою – приховати свої політичні ігрища.

У той же час, лишається питання: кому більше симпатизує пані Садовська — Бойку чи Вілкулу?

 

 

Залишити коментар
Ваш e-mail не буде опубликований. Обов'язкові поля помічені *
*
*
*